четвер, 15 березня 2018 р.

Палаючі боги: Як у Запоріжжі триває "невидима" релігійна війна

Сотні запоріжців є апологетами тих чи інших осучаснених слов'янських язичницьких вірувань - рідної віри. Їхні дерев'яні боги з суворими обличчями гармонійно вписалися у степові пейзажі. Утім, схоже, це не всім подобається
Depo.


Сьогодні 16:00
Палаючі боги: Як у Запоріжжі триває "невидима" релігійна війна
Голова громади "Внуки Велеса" Руського Православного кола Вадим Божевой Літвінов – така собі ходяча цікавинка Хортиці. Дуже колоритний чолов'яга: козацькі вуса, довге волосся, влітку - бриль або пов'язка на голові, незмінна вишиванка, взимку - тепла кроляча шапка "з вухами". На заповідному запорізькому острові він й у спеку, й у мороз.
Літвінов розповсюджує рідновірські сувеніри - переважно власні поробки та відповідну літературу, зокрема книжки верховного волхва (тобто, лідера) Руського Православного кола Світовита Пашника. Упродовж останніх років книжки та сувеніри розкладалися у ятці, стилізованій під чумацький віз. У нього і назва була "Чарівний возик". Спочатку возик був зроблений з лози, 2016 року постав дерев'яний. Божевой Літвінов зробив його власними руками. Хист до різьби по дереву відкрив у собі у процесі пошуку духовного шляху. Із того часу колишній будівельник, дружинник, комсомольський активіст зробив щонайменше три десятки великих дерев'яних образів богів та купу інших витворів, серед яких і возик.
На жаль, більше возика немає. Наприкінці лютого сувенірну лавку рідновірів спалили невідомі. Лишилася тільки купка попелу. Тепер Літвінов реалізовує сувеніри поруч із цією чорною плямою – поставив маленький розкладний столик, накрив рушником. Ось і ятка.
"Не хотів його (возик, - Ред.) робити. Знав, що рано чи пізно спалять", - зітхає рідновір. Підстав так вважати у Літвінова достатньо. Знищення возика стало останньою на сьогодні витівкою вандалів, спрямованою проти Руського Православного кола. Але далеко не першою.
Коло немає жодного відношення ані до Росії, ані до православ'я у тому сенсі, в якому цей термін розуміє широкий загал. Слово "руське" сходить до Русі первісної, "православ'я" - до правильного славлення її богів. Ті, хто сповідує ці вірування, називають себе не язичниками, а рідновірами – від словосполучення "рідна віра", тобто своя, родинна, автентична.
Руське Православне коло - не єдина, але найчисельніша рідновірська громада у Запоріжжі, більш-менш постійно в її житті беруть участь до тисячі людей. Окрім того, коло є однією з цікавинок, туристичних принад краю. Його обряди – славлення богів: Перуна, Коляди, Купали тощо, що зазвичай відбуваються на острові Хортиця – приваблюють і містян, і гостей Запоріжжя.
А, власне, дерев'яні боги - образи, як називає їх Літвінов, - гармонійно вписуються у запорізькі пейзажі: щороку на їхньому тлі роблять сотні, якщо не тисячі фотографій. Можна було б додати, що подібні встановлювалися нашими пращурами у праслов'янські часи, але рідновір від цього застерігає.
"Це не історична реконструкція. Яка була наша віра тисячу років тому, до християнства, ми не знаємо і знати не можемо. Випалили, витоптали, знищили носії інформації, якщо були якісь документи - знищили документи, книжки були - знищили. Зараз нам закидають: у вас нічого і не було. Було. Але все було знищене. Однак багато чого залишилося у фольклорі, у повсякденному житті, навіть у церкві залишилося багато спогадів про ту віру. Є церковні темники для служителів християнських для сповідей. Священики ставили вірянам питання: чи ходили ви на поганські свята, чи поклонялися ви Коляді, чи поклонялися ви Сварогу. Тобто воно було, але воно знищене. Аби його відновити, той же Світовит збирає по крапельках, по крупицях, складає "пазлики", і якась картина вимальовується. Але сказати, що було таке саме, як у нас – ні, не було", - каже Літвінов.
Рідновірські течії разом з іншими релігійними і громадськими рухами почали квітнути в Україні, зокрема у Запоріжжі, після здобуття країною незалежності. Спочатку запорізьке рідновір'я копіювало чужі практики, згодом верховний волхв Світовит Пашник вибудував власну течію, яка й привабила більшість шукачів сенсів.
"Ми тримаємося націоналістичних поглядів. Ми за Україну, ми за націю, ми за розвиток нашої держави. Власне, Світовит пише у своїй книзі, що наша віра - це спроба створити нову державну віру України, дати новий вектор розвитку психології нації. Бо все, що зараз є, в нашій країні – і погане, і добре – це все результат психології нації. Яка у нас психологія, так ми і живемо", - розмірковує Літвінов.
У 2000-х на Запоріжжі почали з'являтися перші святилища рідновірів – дерев'яні образи слов'янських богів, біля яких віряни проводили свої обряди. Такий вихід нових язичників у, так би мовити, публічну площину не залишився без уваги ані прихильників, ані противників. З боку останніх і почалися справжнісінькі погроми, які через нечисельність і рідновірів, і їхніх святилищ лишалися майже непоміченими широким загалом.
У Божевого Літвінова є десятки світлин, зібраних під загальною сумною назвою "Хроніки вандалізму". Нищити святилища почали у 2008 році. Максимального розпалу ця тиха війна сягнула у 2010-му. Тоді за кілька годин у різних місцях Хортиці знищили образи Макоші, Перуна, Велеса тощо. "Там була акція страшна, за кілька годин зруйнували дуже багато. Це була спрямована акція: вночі люди прийшли, поливали, мабуть, бензином", - згадує Літвінов.
З того часу боги рідновірів палають щороку, найбільше дістається саме образам Руського Православного кола. В останні місяці сталися щонайменше три такі витівки. Дві з них – дуже демонстративні. Це, зокрема, вже згадане спалення "Чарівного возику". Скидатися на якусь випадковість, каже рідновір, тут не доводиться: поруч із ним розташовані ще кілька дерев'яних споруд, але їх не чіпали. Возик же, скоріше за все, облили якоюсь займистою рідиною. Причому відбувалося це у лютому вночі, а у цей час ані випадкових перехожих, ані заблукалих туристів на Хортиці не буває. Така ж само доля спіткала дерев'яного Перуна, встановленого на Козацькому колі – хортицькій галявині. Тут також мала місце певна демонстративність. Спалили образ проти ночі на Покрову, яку мали широко святкувати на Хортиці.
Поміж цими двома випадками, у листопаді, вандали поглумилися над святилищем Велеса: витягли невеличкі гранітні плити святилища, поклали їх на землю хрестом та насипали згори копійок. Про цей випадок рідновіри навіть правоохоронцям не повідомляли, просто швиденько упорядкували святилище. По спаленню Перуна та "Чарівного возика" на місце викликали поліцію, перевірка за обома фактами, за словами Літвінова, триває.
Хто саме оголосив війну, рідновіри не знають, принаймні воліють прямо не казати. Кривдників їхніх святилищ жодного разу за руку не схопили. У Руському Православному колі виключають якісь комерційні причини підпалів. Впевнені, що до знищення святилищ не могли докласти руки рідновіри з інших течій – навіть ті, з якими у 2014 році розійшлися у ставленні до того, що відбувається в країні. Літвінов розмірковує, що вандалами можуть бути якісь психічно неврівноважені люди, яких Хортиця притягує, як магніт. "Хортиця іноді підкидає такі сюрпризи. Багато людей неадекватних: йому треба в лікарні психіатричній бути, а він тут ходить", - каже Літвінов, але, схоже, не дуже вірить, що причини вандалізму полягають виключно в неадекватності. Найбільше ж підозр у рідновірів щодо різних радикальних елементів, які гуртуються навколо церкви Московського патріархату. Однак жодних прямих доказів цьому немає.
Тим часом у членів Руського Православного кола, проти якого в Запоріжжі вже десять років триває неоголошена війна, потрохи уривається терпець. Після останнього випадку вандалізму рідновіри заявили, що вважають його спробою розпалювання релігійної ворожнечі у Запоріжжі та готові вдатися до акцій з привернення уваги до цих випадків.
Утім, нині пристрасті трохи вщухли. Представники Кола заручилися підтримкою місцевих депутатів та одного з нардепів. Літвінов розмірковує, де і коли ставити нового Перуна, та каже: твердо вирішив, що різьблених сувенірних яток на кшталт "Чарівного возика" більше не робитиме. Зрозуміти рідновіра не важко, адже будь-який митець не витримає, коли його роботу перетворюють на купу попелу невловимі хулігани. Зрозуміло і те, що в доволі наелектризованому суспільстві іноді одного сірника достатньо для пожежі. Тем більше, у Запоріжжі ще тліє інший навколорелігійний конфлікт.
Фото: Depo.Запоріжжя, Вадим Божевой Літвінов

https://zp.depo.ua/ukr/zp/palayuchi-bogi-yak-u-zaporizhzhi-trivaye-nevidima-zagalu-religiyna-viyna-20180312740428

четвер, 16 лютого 2017 р.

Де на Запоріжжі весна з зимою ніяк не розійдуться

У Запорізькій області є багато "місць сили". Одне з них - поблизу села Григорівка у межах Олександрівського лісництва 














http://zp.depo.ua/ukr/zp/de-na-zaporizhzhi-vesna-z-zimoyu-ves-rik-schodnya-strichayutsya-20170214519694

пʼятниця, 15 квітня 2016 р.

Казка про те звідкіля взялися козаки - характерники.

     Якось,кілька років тому,  приємного липневого дня сидів собі я на Хортиці, біля нашого «чарівного возика» та потроху різьбив з дерева якийсь Образ. День як день, все як завжди – машини на стоянці приїжджають – виїжджають, автобуси стоять в очікуванні своїх пасажирів які пішли на екскурсію. Сиджу собі в тіні під акацією, життям насолоджуюся а тут підходить до мене якийсь чолов'яга з блаженними очима – подивився вироби мої, похвалив а потім завів таку собі   високонаукову розмову – я, каже, з Харковської області приїхав, з одного містечка, а там у нас в містечку  був колись монастир де був центр козаків - характерників... а козаки-характерники вони такі були,ну прямо такі... прямо  як в Шаоліні, навіть ще крутіше -  були такі що  астральним карате володіли і голими руками ворожі навали зупиняли…

неділя, 10 квітня 2016 р.

Літвінов Вадим Олегович

Літвінов Вадим Олегович - голова громади "Внуки Велеса" Руського Православного Кола, жрець; скульптор: різьблення дерева, малі скульптурні форми, паркова скульптура, барельєф із гіпсу.Народився 2 січня 1962 р. в м. Запоріжжі, Україна, де й живе понині.В день весняного рівнодення 20 березня 2016 (7524) р. на острові Хортиця був посвячений в жерці Верховним Волхвом Руського Православного Кола Світовитом Пашником.

1 травня - Зелений тиждень та День Волхвів на Хортиці

Коли розпускаються листя на деревах, люди радіють буянню зелені. Виходять на Природу на маївки, щоб гарно провести день, вдихаючи пахощі першого листя і квітів на деревах. Разом із цим духмяним повітрям до нас приходять на свято душі Предків - кличемо весь Рід збиратися на братчини.

Богославлення - 1 травня 7524 (2016), 11-00.
Святилище-обсерваторія на Хортиці.
Біля святилища діятиме агітаційна точка, розповсюдження образів, оберегів, вишиванок, книжок та ін. речей духовного призначення.

24 КВІТНЯ - ЯРИЛО ВИШНІЙ НА ХОРТИЦІ

ОГОЛОШЕННЯ - ВЕСНЯНЕ СВЯТО

Бог весняного Сонця Ярило, народившись на рівнодення, зростаючи піднімається у небесну вишину. Він має потужну силу, щоб остаточно воскресити природу, дати росту весняним сходам, цвітінню. Яриловою силою наснажуються люди, це їх надихає до великих звершень в ім'я свого Роду.

24-го квітня 7524 (2016), 11-00.
Святилище-обсерваторія на Хортиці.
Після богославлення - братчина (брати з собою їсти-пити).
Телефон для довідок: 063-336-03-78, 066-153-71-79 (Світовит), 096-984-26-74, 093-017-09-30 (Божевой).

Моє світобачення як основа моєї ВІРИ


Дажбоже! Приносимо Тобі квіти Любові, слово Вірності, поклін Славлення. Вірою в Тебе, Всевишній Дажбоже, милосердніють серця наші. І в діях Милосердних, ми Твої сини і дочки, зріднюємося, єднаємося дітям нашим на щастя і собі на життя достойне.

Я працюю над цією темою вже багато часу – мабуть з того самого моменту коли дякуючи Світовиту Пашнику прийшов в Рідну Віру кілька років тому. В своєму житті мені довелося працювати з людьми, займатися охороною, проведенням свят, пропагандою та агітацією, та ще багато чим, що було зв'язано з спілкуванням з людьми, з двобоєм характерів та гострій дискусії очі в очі. Зараз цей досвід дуже допомагає мені в моїй праці в Інтернеті та реальному житті. Написати цю статтю мене по-двигали невігласи та шарлатани, брехуни та "блаженні – просвітлені", котрі при більш пильному погляді часто-густо виявляються хворими на голову. Вся ця публіка завалила ресурси хибними догмами та нічим крім примітивного уявлення не підкріпленими ствердженнями. Це збиває з толку людей без досвіду, молодь…